Learned helplessness, also acquired or learned helplessness
Вивчена безпорадність (англ. learned helplessness), також придбана або заучена безпорадність - стан людини або тварини, при якому індивід не робить спроб до поліпшення свого стану (не намагається уникнути негативних стимулів або отримати позитивні), хоча має таку можливість. З'являється, як правило, після кількох невдалих спроб впливати на негативні обставини середовища (або уникнути їх) і характеризується пасивністю, відмовою від дії, небажанням змінювати вороже середовище або уникати його навіть коли з'являється така можливість. У людей, згідно з низкою досліджень, супроводжується втратою почуття свободи та контролю, зневірою у можливість змін та у власні сили, пригніченістю, депресією і навіть прискоренням настання смерті[1]. Феномен відкритий американським психологом Мартіном Селігманом у 1967 році. У 2016 році автори переглянули свою теорію і дійшли протилежного висновку: істоти народжуються безпорадними і потім протягом життя можуть навчитися, що їхні дії можуть приносити результат; віру у можливість змін і у власні сили не втрачають, а набувають